Бог все ще любить нас?

617 Бог нас і так любитьБільшість з нас читають Біблію багато років. Добре читати знайомі вірші і загортатися ними, ніби це тепла ковдра. Може трапитися так, що завдяки знайомству ми пропускаємо важливі деталі. Якщо ми читаємо їх пильним поглядом і з нової точки зору, Святий Дух може допомогти нам бачити більше і, можливо, нагадати нам про речі, про які ми забули.

Знову читаючи Діяння Апостолів, я натрапив на уривок, який ви, можливо, читали, не звертаючи особливої ​​уваги: ​​«І він терпів їх у пустині сорок років» (Дії 1 Кор.3,18 1984). Я згадав той уривок і почув, що в ньому сказано, що Бог повинен терпіти скиглити й плач ізраїльтян, наче вони були для Нього великим тягарем.

Але потім прочитав довідку: «А ти також бачив, як Господь, Бог твій, допоміг тобі в дорозі через пустиню. Досі він ніс вас так, як батько носить свою дитину» (5. Мойсей 1,31 Надія на всіх).

У новому перекладі Біблії Лютера 2017 року тепер сказано: «І сорок років він носив її в пустелі» (Дії 1).3,18) або як пояснює Коментар Макдональда: «Турбота про чиїсь потреби». Безсумнівно, це те, що Бог зробив для ізраїльтян, незважаючи на всі їхні нарікання.

На мене осяяло світло. Звичайно, він подбав про них; вони мали їжу, воду та взуття, яке не зношувалось. Хоча я знав, що Бог не буде голодувати її, я ніколи не розумів, наскільки близьким і глибоким він був до її життя. Це було так обнадійливо читати, що Бог носив свій народ, як батько - свого сина.

Іноді ми відчуваємо, що Бог важко переносить нас або що йому нудно вирішувати наші і наші постійні проблеми. Наші молитви, здається, однакові знову і знову, і ми продовжуємо захоплюватися знайомими гріхами. Навіть якщо ми іноді знущаємось і поводимось як невдячні ізраїльтяни, Бог дбає про нас, як би ми не скаржились; з іншого боку, я впевнений, що він волів би, щоб ми йому подякували, а не скаржились.

Християни, які перебувають на повній службі, а також усі християни, які якимось чином служать і підтримують людей, можуть втомитися і згоріти. У цій ситуації люди починають сприймати своїх братів і сестер як нестерпних ізраїльтян, що може призвести до тягаря їхніх "надокучливих" проблем. Стерпіти щось означає терпіти те, що вам не подобається, або приймати щось погане. Бог не бачить нас такими! Ми всі його діти і потребуємо поваги, співчуття та любові. З його любов’ю, яка протікає через нас, ми можемо любити своїх ближніх, замість того, щоб просто терпіти їх. За необхідності ми зможемо когось перевезти, якщо їхніх сил на шляху вже не буде достатньо.

Нехай вам нагадують, що Бог не лише піклувався про Свій народ у пустелі, але й тримав вас особисто у своїх люблячих обіймах. Він несе вас і продовжує і не перестає любити і піклуватися про вас, навіть коли ви скаржитеся і забуваєте бути вдячним. Безумовна любов Бога оточує вас протягом усього життя, незалежно від того, усвідомлюєте ви це чи ні.

Таммі Ткач